18 травня 2013 року. Партія Районів влаштувала провокацію!!!
chicha24
Дебіли бритоголові!!! Партія Регіонів сьогодні не тільки спричинила провокації надіславши братків, але вона сьогодні принизила всіх хто любить і поважає Україну, назвавши їх фашистами!!! Вік буду жити не забуду їм цього!!!
Журналисты Телекомпании "Новая Одесса" оказались в центре беспорядков, начавшихся в Киеве. Как сообщает сегодня, 18 мая, корреспондент канала, в сторону площади, где проходил митинг Объединенной оппозиции, по Большой Житомирской улице двигался БТР - без номеров и каких-либо опознавательных знаков.

Опасаясь провокаций, представители оппозиции прокололи БТРу шины и вынудили тем самым остановиться. В ответ пошли нападки и оскорбления со стороны неизвестных, шедших за военной техникой. Начались столкновения, которые удалось остановить силами отрядов милиции и "Беркута".

Напомним, сегодня в Киеве проходило два митинга. Первый проводила оппозиция в рамках акции "Вставай, Украина!", второй - Партия Регионов под лозунгами "В Европу без фашизма".

1368026029_svoboda22
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=FpnpObAglzY

Одностатеві шлюби узаконили в Франції. Одне слово ГАНЬБА!!!!
chicha24
В Франції прийняли закон за яким узаконюються одностатеві шлюби, ба більше того таким "сім'ям" дозволяється виховувати дітей. Закон був прийнятий не дивлячись на величезні акції протестів громадян, які вимагали винести закон на референдум. Схоже, що ігнорувати думку звичайних громадян стає за правило в багатьох країнах. Про яку таку тоді демократію вони мають нам після цього право казати???
http://vorobus.com/2013/02/sotsialni-reformy-frantsiji-abo-velyka-frantsuzka-seksualna-revolyutsiya.html


74754601_large_gay_parade_22
167139080-pic510-510x340-22019

Мітинг в Чернігові.
chicha24
В п'ятницю поїхав не екскурсію в стародавнє місто Чернігів. І став невільним свідком мітингу опозиції. Я так думаю приблизно тисяч з п'ять людей йшли центральним проспектом міста вигукуючи: "Банду геть","Слава Україні - героям слава", і тому подібні гасла. Особисто мене вразила якась особлива щирість учасників цієї акції. Вже в суботу якщо не помиляюсь повернувшись додому батько по першому національному дивився передачу, де йшла мова про те, що опозиція за гроші виводить людей, що мовляв ці мітинги малочисленні, і взагалі люди зараз не йдуть на ці мітинги ідейно. Друзі побачене мною на мітингу в Чернігові переконало мене в зворотньому, схоже влада не тільки не поважає своїх громадян які висловлюють свій протест, але цинічно бреше всім іншим!

IMG_3955
IMG_3958
IMG_3976

Мурашник для мурах.
chicha24
Яке майбутнє очікує людство на нашій планеті?
В яких містах ми хотіли би жити?
І яким є рішення всіх соціальних негараздів?

Мурашник для мурах.
Автор фото: Michael Wolf.-_Z6UQjOH-A
1hiSyO9PRrc
j1_UqI_Lv0k
LfNPo7fEBAE
t0KM9FMRsyM
TYtjFxxqfKQ
x3sNOmyTBF0
 

Українське правосуддя.
chicha24
Мешканця Сум засудили до року в'язниці за графіті з Януковичем!!!

http://dt.ua/UKRAINE/meshkancya-sum-zasudili-do-roku-..



P.S.Сьогодні про це дізнався на роботі. І вкотре зрозумів, що я не тільки не поважаю Яника і всіх хто за ним стоїть, але.... Я мрію дожити коли не будь до того часу коли подібні люди будуть покаранні, якщо не в цьому житті, так в наступному!!!

Боже збережи Україну від цієї своло...51288

Досвід років слухаємо.
chicha24
Мудрий - вчиться на помилках інших людей.

Звичайна людина - на своїх власних.

А дурень - ніколи не навчиться.

Робимо висновки панове!

http://youtu.be/sv15YRWYcow

Сучасний Київ, або ситуація в місті моїми очима.
chicha24
На сьогоднішній день для нас з вами вже стало майже звичним читати статті в газетах, або бачити репортажі в новинах, про різні громадські організацію які в Києві виступають проти. Проти чого власне? Я думаю, що список міг би бути просто вражаючим, бо кількість мітингів, пікетів, демонстрацій, акцій,в місті дійсно вражає. Не берусь тут судити чистоту мотивів всіх цих заходів, власне я думаю, що справжні мотиви всіх організаторів і учасників можуть бути відомі хіба що тільки Богові. Я просто хочу висвітлити свою особисту точку зору на ту ситуацію яка є місті. Хоча б тому, що я тут народився, тут живу, і мені не байдуже.
Одна з самих болючих тем це мабуть транспорт. Чому болюча? А ви спробуйте доїхати з ранку до своєї роботи якщо ви мешканець  Троєщини а працюєте скажімо на Теремках! ВЛІЗТИ хоча б в якийсь транспорт це вже майже успіх, тільки от ще б доїхати без заторів до найближчої станції метро, цього хотілося б дуже сильно. І я думаю це буде правда сказати, що подібна ситуація не тільки на Траєщині але і в багатьох інших районах столиці, і не тільки з ранку а і вечорі тільки в зворотньому напрямку. Власне мені скоро буде вже 28 років і скільки я себе пам'ятаю стільки влада Києва обіцяє зробити це чарівне метро на Троєщину. Це стало обов'язковим пунктом в передвиборчій програмі кожного кандидата у мери міста. Але треба похвалити метрополітен, відати йому належне,він із усіх видів транспорту працює дійсно послідовно, але до метро більшості мешканців столиці треба ще доїхати. Що далі у нас з транспортом, а "швидкісний трамвай". Мені сподобався на цю тему один коментар в інтернеті. Людина опублікувала статтю про те, що китайці проклали найдовшу в світі швидкісну залізнодорожню колію, яка якщо я не помиляюсь проходити навіть  мостом через якусь там протоку, а у нас в термін в два рази більший наші будівельники не можуть поміняти з десять кілометрів трамвайних шляхів. А наскільки якісно зроблено роботи, наскільки зручна нова система оплати проїзду, наскільки швидким став наш трамвай, як зручно стало без станції Повітрофлодська, і тому подібні сотні питань ви краще спитайте у тисячі мешканців які щодня користуються цим транспортом. Одна з ознак сучасного Києва, це звичайно затори на дорогах. Де їх тільки у нас немає? Мабуть просто не існує на мапі міста такого району де не було б проблемного руху автотранспорту. Сказати,що нічого не робиться з розв'язання цієї проблеми буде неправдою. Навпаки за останні роки збудовано багато мостів, розв'язок, але от диво проблема чомусь не вирішується! Чому??? Я не водій і я думаю їм видніше. Але ось мої спостереження. В центрі міста будуються,як гриби після дощу все нові бізнес центри, прогуляйтесь центром в робочій час. Важко буде не помітити, що всі тротуари для пішоходів перетворенні а автостоянку, що на дорогах щільність руху просто надмірна, і будівництво нових бізнес центрів не вирішує проблему а навпаки її тільки збільшує. Куди розумніше, як на мене було б все те що є в центрі міста рівномірно розподілити по всьому місту, але ні ми будували і будемо будувати офіси в центрі на щільним колом навколо нього, а потім будемо сваритись чому на дорозі колапс.Іще цікава ознака нашого менталітету, або велике питання до "Київпастрансу", як ви вважаєте людям приємно їздити в забруднених і пильних, салонах ваших автобусів, трамваїв, і тролейбусів? Молодці, що оновлюєте рухомий склад, але його ж треба доглядати, пилесосити, мити, і замість розбитих вікон вставляти вікна а не пофарбовану фанеру.
Все про транспорт мабуть годі і так чимало вийшло, хоча б тему можна було б ще продовжувати далі і далі. Перейдемо до іншої болючої проблеми, а саме житлової. "Еліта - центр", цим вже багато чого сказано, чи не так? Але біда, що "Еліта - центр" у нас такий далеко не один. Подібні скандали часто стають темою для наших ЗМІ. І навіть якщо вам пощастило і ваш дім вже майже збудували, в дію може вступити інша біда. А саме порушення технології будівництва, або його просто невідповідність пожежним, чи ще якимсь умовам. Прикладів таких будинків химер чимало, "Дніпровські вежі" або "Три багатиря", та і на Борщагівці є такі свої три велетні. В народі вже називають купівлю квартир в новобудовах "Українською рулеткою", або просто лотереєю.І це схоже на правду. Але ж не забуваємо ціна на житло в столиці по всім міркам  европейські, тільки б нам ще такі самі зарплати. Як пояснював мені один розумний чоловік, людям у яких є гроші вигідніше за все в умовах нашої доволі цікавої економіки, вкладати  свої кошти саме в нерухомість. Звідси і попит і звідси і відповідні ціни. Не знаю так це чи ні, але факт залишається фактом, поліпшити свої житлові умови в столиці може не кожен другий, не кожен п'ятий, мабуть навіть не кожен десятий. Тепер ми дуже близько наблизились до самої поширеної нашої проблеми, без цієї проблеми мені навіть важко вже Київ і уявити. Вона має назву Незаконні забудови!!! Той хто в нашому місті не був з років так п'ятнадцять вже з одного погляду на панораму міста з залізничного вокзалу, відразу б зрозумів, що від старого Києва не лишилося і сліду.Столиця повільно а інколи і не дуже, перетворилася з затишного стародавнього візуально і за відчуттями граду, в сучасний, бездушний, якщо хочете фаст-фудний мегаполіс. Не знаю друзі може це у мене щось не так з естетичним смаком, але будівля в стилі хай тек готелю "Hyatt" на софіївській площі або так званий будинок табуретка в марїнському парку навпроти однойменного палацу, явно не місце. І таких архітектурних невідповідностей за останній час просто безліч. Немає більше відчуття, що ти гуляєш старим містом, немає одного ансамблю, немає шарму, він втрачений. Мені це боляче визнавати, але Київ мого дитинства, Київ який я знав і любив схоже втрачений НА ЗАВЖДИ.

ПРОДОВЖЕННЯ СТАТТІ БУДЕ СКОРО....                      

Видатні українці сучасності: Любомир Гузар – Про свободу
chicha24
guzarr2
Видатні українці сучасності: Любомир Гузар – Про свободу





Пропоную до Вашої уваги статті про видатних українців, що творять суспільне життя України. Першу статтю хочу присвятити кардиналу Любомиру Гузару, який є учасником ініціативної групи “Першого грудня”.


Господь Бог дав нам Україну. Ми самі її не здобули, крови не пролили. Ніхто з людей нам її не дарував. То була воля Господня, ласка Божа. Обставини мусять описувати історики. Але Україна постала, вона є. Я переконаний, що інакше бути не могло.


Проте чи всім нам подобається нинішня Україна? Кого слід картати, що вона не є такою, якою ми воліли б її бачити? Як сталося, що Україна не стала осідком достатньої кількості вільних людей, що є неодмінною ознакою справді вільної держави?


Багато хто все ще боїться свободи. Хтось давно відзвичаєний від неї, хтось, навпаки, досі не призвичаєний. Більшість людей про свободу не думають. Бо виховані в іншому світогляді.


Багато разів я чув з різних вуст, що ми, українці, є колосальними індивідуалістами. Маєш свій хутір, маєш родину, землю, сад — власне, що ще потрібно, аби не думати про те, що за парканом, про тих, хто за парканом? Земля така багатюща, що добрий господар ладен самотужки розбудувати щось на кшталт власного самодостатнього світу. Це створювало хитку ілюзію свободи для кожного й не примушувало змагатися за свободу для всіх. Мрії про волю не заважали кожному ставати невільником власного клаптика землі.


Історики кажуть: українці поставали насамперед як рільники, тому їхня звичка до колективної співпраці є недостатньо природною. Світ змінював обставини й характери, проте закладена традиція все одно давалася взнаки.


Після Другої світової війни я жив у таборах біженців на території Австрії. Дуже повчально було спостерігати, як поводилися українці, а як — литовці. Литовці вміли свої справи розв’язувати спільно, українцям це давалося тяжче. Звісно, вихідці з Литви, на відміну від нас, мали за плечима щонайменше 20 років незалежності. Але чи тільки в тому була причина?


Часом ми добре працюємо гуртом. З історії відомо, що українські військові формації в різні часи були досить вправними. Проте, коли йдеться про життєві проблеми, нас напрочуд важко переконати, що треба співпрацювати. Життя призвичаїло мешканців нашої землі боронитися, але не навчило спільно розбудовувати навколишній світ, коли загрози немає. Складно відчувати себе спільнотою, коли відсутній спільний ворог. То невже нам неодмінно треба ворогів, аби відчути себе справжньою родиною, не роз’єднаною парканами особистих прагнень, дрібних острахів та нісенітних забобонів?


Українців на певний час може об’єднати шляхетна ідея, прекрасна мета, велика боротьба. Заради цього багато хто спроможний віддавати останнє, йти до в’язниці, ризикувати здоров’ям, жертвувати життям. Натомість речі не менш важливі, але зовні більш буденні, марудні, не в змозі пробудити таку ж пристрасть, такий же запал, таку ж схильність до жертовності. Ми здатні боротися за чітко окреслену героїчну мету, але нам не властиво налаштувати себе на копітку, щоденну спільну працю.


Наведу приклад із власного досвіду: дуже легко розбудовувати парохію, особливо коли зводиться Храм Божий. Тою справою опікується ціла громада, кожна людина щиро намагається бути дотичною до здійснення мети. Та коли храм збудовано, то стимул зникає. Нащо зайво турбуватися, як воно вже постало? Але ж життя парохії не припиняється відтоді, як Храм Божий зведено. Воно, власне, тільки починається.


Який зв’язок я вбачаю між спільною працею та свободою? Дуже простий. Свобода не є сама в собі цінністю. Свобода — це обставина бути людиною. Свобода — це лишень право творити добро. Свобода не в тому, щоби робити що заманеться. Свобода — то змога служити людям. Чим більше людей усвідомлять таку свободу як природну потребу, тим більше добра вони здатні спільно створити одне для одного, а отже, для цілої країни. Свобода є умовою, вона не є ціллю. Держава може почуватися вільною лише тоді, коли вона спирається на людей, які почуваються справді вільними. Водночас тільки у вільній державі народ може почуватися свобідним. Ми спільно повинні збудувати державу, де вільна людина має бути на першому місці. Повна свобода цілої України має складатися з частинок свободи кожного з нас.


Якби мене запитали, що означає бути свобідним, я би не відповів одразу, хоча вважаю себе вільною людиною. Але ж не почуваюся захищеним. Бо живу в країні, де завтра мене можуть заарештувати. Або влаштувати мені дорожньо-транспортну пригоду, буцімто випадкову. Раптом хтось на високих щаблях влади подумає, що нижчепідписаний заважає владі, що він говорить дурниці, що псує людей? Раптом хтось вирішить, що варто такої людини позбутися? Бути вільним і наражатися через те на небезпеку — доказ того, що живеш у країні, яка не є вільною.


Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним. Але брак таких людей не давав змоги цілому народові стати вільним. Ми справедливо пишаємося часами козацької держави, але надто ідеалізуємо той період, який не був аж таким беззастережно світлим. Невільники-кріпаки ставали вільними козаками, тікаючи до свободи. Але вони її не втримали.


Ми час від часу отримували можливість ствердити свою незалежність, але завше цю можливість марнували. Напевно, не варто виправдовувати хиби тільки зовнішніми чинниками та несприятливими обставинами. Якби весь народ був справді волелюбним, то чому він не підтримав вільного духом Івана Мазепу? Хіба в Україні на кожного Мазепу не знаходився свій Кочубей? Не варто боятися ставити неприємні запитання, не слід боятися шукати відповіді на них. Подібна властивість є ознакою вільної людини.


Наш шлях до свободи виявився довшим, аніж мріялося декому, на те воля Господня. Зрештою, кожна зупинка на тому шляху — це Божа підказка, варто тільки навчитися тими підказками керуватися. Господь завжди випробовує тих, кого любить.


Знову пошлюся на поширену думку — мовляв, українцям не властивий природний потяг до демократії. Буцім ми ладні підкорюватися комусь, хто спроможний обдарувати нас добром, здатний зробити за нас нашу спільну роботу. Чи направду то є так?


Вочевидь, фахову відповідь на це запитання мають дати знавці — соціологи, історики, філософи. Та в Україні, певно, існує потяг до твердої руки, до мудрого диктатора. Одвіку ми прагнули доброго князя, гетьмана чи президента, який узяв би на себе тягар всеохопної опіки, який робив би добро для нас за нас. Нам легше, коли знаходиться вправний провідник, що вміє зорганізувати, розв’язати, настановити, навернути. Це з одного боку. З іншого — ми мріємо про ідеального очільника, тому далеко не кожен, хто на подібну місію претендує, нас цілковито влаштовує. Суперечливість людської природи: ми не користаємося правом розв’язувати проблеми власноруч, але, зазвичай, відмовляємо в цьому праві іншому, допоки його зверхність достеменно не доведена. Що це, як не наочний вияв внутрішньої несвободи?


Зрозуміла симпатія певної частини суспільства до опозиції: той, що при владі, не впорався, він не гідний, то, може, його наступник впорається із завданням? Світ Божий не є чорно-білим. Не всі, хто при владі, — чорти, але, й не всі, хто в опозиції, — янголи. Особисто я не бачу нині суттєвої різниці між ними. Опозиція поки що виглядає надто слабкою, аби відчувати до неї довіру. Є серед опозиціонерів достойні люди, але, на жаль, їх одиниці. Часто чуємо закид, що люди при владі — злодії. Здавалося б, що так. Але кожен має поставити собі запитання, а що він зробив, аби влада була іншою, а країна була вільною. В усіх смислах того слова: вільною від злодіїв, від бідності, від упереджень, від острахів, від легкодухості.


Ми стоїмо перед поважною проблемою. Мусимо зупинитися і добре подумати, що нам робити, окрім як нарікати. Позбувшись чинної влади, Україна не стане вільнішою.


Навіть мудрішим з провідників складно встояти перед спокусою всевладдя. Пастир може перетворитися на фарисея, коли паства німа. Властолюбець не буде виховувати свободолюбних людей. Він мудрий і досвідчений, він воліє думати за всіх. Він є початок і кінець усього. Він може щиро втішатися тим, що він для них робить. Він може зажадати від людей вдячності, аби йому співали славу, а може робити свою справу безкорисливо. Але в кожному разі він, свідомо чи несвідомо, спокушає людей, позбавляючи їх віри у власні сили. А зневірені люди не в змозі побудувати вільну державу. Мусимо сходитися, аби разом думати, як будувати країну, яку ми хочемо. А не покладатися на когось, хто її буцімто збудує за нас. Не збудує.


Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.


Невже потрібен тільки батіг? Чому задля згуртування необхідний або спільний ворог, або батіг провідника? Нам іще належить навчитися співпрацювати без примусу. Інколи свобода народжується як


відсіч примусові, але побудувати свободу під примусом не можна.


Поважний дисидентський рух був відважною боротьбою “проти”. Люди любили Україну, терпіли за неї, змагалися за неї. Та що сталося, коли після повалення Радянського Союзу до влади прийшли люди, що потерпіли від радянського режиму? Сталася справжня людська трагедія. Багато хто з тих людей, направду гідних пошани за свою боротьбу, не витримав випробування. Одні не витримали випробування працею, спричинивши своїми діями великий хаос. Інші не витримали випробування владою і почали наслідувати своїх переслідувачів, заходилися будувати собі палаци, захопилася різноманітними вигодами. Люди, зіпсовані школою радянського життя, здебільшого поранені духовно. То є гірка правда.


Ми не маємо усталеної традиції любові до свободи, тож мусимо її творити разом просто зараз. Треба усвідомити: нам іще тільки належить збудувати справжню, вільну Україну,


підмурком якої слугуватимуть внутрішня свобода кожного та повага до свободи кожного. Свобода нам потрібна для того, аби ми нарешті стали собою. Не тими, ким є нині, а ким покликані бути.


То є колосальним викликом. З Божою поміччю маємо впоратися з тим. В Україні є достатньо людей, що не тільки почуваються вільними а й усвідомлюють необхідність побудови вільної країни. Треба лишень переступити через власні лінощі, острахи, легкодухість. Треба йти до людей, передовсім, до молоді, зацікавлювати свободою, пояснювати її переваги, переконувати не боятися свободи. Цьому, безумовно, мають зарадити церква, школа та науковці. Я вважаю, що всі ми, кому не байдуже майбуття України, покликані розпочати велику кампанію, провідниками якої слугуватимуть люди, що мають достатній суспільний авторитет. Мають бути взірці — ті, хто здатен власним життям довести, що таке бути вільним.


Нехай цих людей буде стільки, скільки є. Нехай сотня, нехай навіть менше. Треба робити це просто зараз. Завтра буде більше. Не варто чекати доброї нагоди, ліпших обставин. Якщо шукати привід для зволікань, то кращі часи не настануть ніколи.


Не слід складати розлогі плани, як хутко змінити одразу всю Україну. Слід змінювати людей, повсякденно й наполегливо. Власним прикладом, переконливим словом. Не треба лякатися, що це триватиме довго. То політики обіцяють облагодіяти всіх і негайно. А от пастир Божий дорожить кожною спасенною душею. Ми не змагаємося за мільйони, ми боремося за кожну душу. Кожний, хто ще вчора не думав про те, нащо йому свобода, але замислився над тим сьогодні, є кроком до великої перемоги.


Не погоджуюся з тим, що нинішня молодь уже необоротно зіпсована байдужістю, інертністю, індивідуалізмом, що їх отримала в спадок від попередніх поколінь. То не є правдою, молодь поранена, але вона жива. Вона втомилася від штучного, облудного, несправжнього, їй бракує щирого й правдивого. Якщо знайдеться достатня кількість людей, чия віра в свободу виявиться справжньою і твердою, — віра ця неодмінно знайде відклик у серцях багатьох із тих, кому розбудовувати Україну майбутнього.


Джерело: Дзеркало тижня. Україна

Подяка і трохи про тусу.
chicha24
Хочу подякувати всім хто сьогодні був на нашій тусі!!! Мені було приємно всіх бачити, і мені шкода, що не вийшло з усіма, як слід поспілкуватись. Але сподіваюсь, що у мене буде ще така нагода. Спасибі кожному з вас без вас це б свято було б неможливим!!!

З повагою Кедр на Ливані.

Ще трохи про тусу. Хоча я, як один з організаторів і виконавців реально втомися після цього заходу. І хоча звичайно хотілось би бачити більше народу на цьому заході, але я просто вважаю буде злочином не відмітити приємну теплу атмосферу, яка як не крути а все таки була присутння в залі. Було особливо приємно побачити багато знайомих облич, було приємно слухати гарний звук, і приємно бачити як після концертної частини люди дружньо спілкувалися між собою,  та і світло з димом також було нічого. Одним словом радий, що зміг прийняти у цьому участь, і сподіваюсь, що далі буде ще краще!!!

Альбом "Соціологія".
chicha24
Зовсім скоро, принаймні я на це сподіваюсь, світ побачить мій новий вже четвертий альбом. Під простою, але зрозумілою назвою "Соціологія". Власне чому така назва? Дуже просто. Тому, що альбом є цілком соціальним, в ньому я намагався передати власне все те цим живе український соціум, звичайно крізь свої особисті спостереження і свою особисту точку зору. В ньому висвітленні не тільки деякі проблеми суспільства, в ньому також є спроба знайти вихід, знайти народні ліки. Адже завдання не тільки сказати, що є проблеми, завдання також знайти вирішення цих проблем.

В альбом увійдуть повноцінних 12 треків. Плюс інтро, і один скіт. Отже пропоную вашій увазі трек - лист альбому. 
 
1. Соціологія (інтро)
2. В пошуках щастя
3. Жертва моди
4. Хіп-хоп для вулиць
5. Їх професія
6. Скарби
7. Покоління
8. Проти системи
9. В сірі дні
10. Кожному своє
11. Відео хобот (скит)
12. Шляхетним і справжнім
13. В стані війни 
14. Творці своєї долі

?

Log in